Нічого особистого, лише бізнес

Згідно зі статистикою минулого року, сьогодні близько 3 млн українців роблять покупки в онлайн. Вони закуповують у мережі комп’ютери, смартфони та планшети, міксери і тостери – аж до одягу, взуття та аксесуарів. Як прогнозують експерти, до 2020 року транскордонна онлайн-торгівля побутовою технікою та електронікою займе вже близько третини від всіх продажів на ринку. Лише показник одягу виросте до 20%, взуття – до 17%.

Цей плід глобалізації став одним із способів міжнародної торгівлі послугами, що динамічно розвивається на очах. Він дозволяє продавцю і покупцю не витрачати часу даремно та не переміщуватися – кордон перетинає тільки товар.

Однак сьогодні нас більше цікавить інша тенденція онлайн-торгівлі. Покупці – а це переважно жителі обласних центрів з доходом вище середнього – найчастіше використовують не вітчизняні, а закордонні інтернет-магазини. З якої причини і який вплив це має на вітчизняну економіку?

В останні роки український споживач у повній мірі відчув на собі падіння добробуту. Високий рівень його освіченості дав йому широкі можливості шукати товари дешевші й якісніші. Тому наш покупець нерідко знаходить усе, що відповідає цим критеріям, на іноземних онлайн-майданчиках.

За останній час найпопулярнішим серед зарубіжних інтернет-майданчиків став Ali Express: через нього роблять покупки близько половини клієнтів. У трійку лідерів також увійшли Аmazon і eBay. Час летить: якщо на аукціоні eBay продавцями зараз є півмільйона людей, то на AliExpress – їх вже 2 мільйони.

Згідно з прогнозами, тільки в Китаї обсяг транскордонного онлайн-бізнесу в 2016 році перевищить 1 трлн доларів. Причому швидкість його росту буде збільшуватися від 30% до загального обсягу імпорту і від 20% – до всього експорту Китаю.

В Україні ж, використовуючи іноземні магазини для покупок, споживач фактично “допомагає” вітчизняним компаніям розорятися. Місцевий імпортер наперед поставлений у нерівноправні, гірші умови.

У порівнянні з конкурентами він зобов’язаний виплачувати всі необхідні митні платежі і податки. Водночас, товари, що заходять у країну через іноземні інтернет-магазини і не перевищують загальну вартість у 150 євро, взагалі звільнені від митного оформлення.

Сумлінність гарантує програш

Крім того, місцевим ритейлерам потрібно забезпечити зарплатою співробітників, витратитися на рекламний супровід та інше. Природно, що ціни на імпортні товари виходять вищі, ніж вартість тієї ж продукції в онлайн-магазинах з незаслуженими привілеями.

Проте, як не дивно, в Україні чомусь стало можливим продавати товари через інтернет без податків і мит. Завдяки нижчим цінам, зарубіжні оператори отримали невиправдану цінову конкурентну перевагу.

Використовуючи пільгові умови, як іноземні продавці, так і вітчизняні оптимізатори отримують у цій ситуації максимальну вигоду. Вони нерідко розбирають товари, дрібнять їх і ввозять у невеликих посилках у країну без належних відрахувань… А після цього знову об’єднують у товарні партії і продають.

Візьмімо для прикладу товарну партію в тисячу одиниць у позиції “одяг/взуття” (з вартістю одиниці товару до 150 дол.). Загальна вартість такої партії становить 150 тис. дол. У такій ситуації за неї потрібно зазвичай заплатити, виходячи з 10% мита і 20% ПДВ, значну суму відрахувань. Але, користуючись нерівними умовами, на сукупному платежі можна і зекономити.

За окрему плату з цим допоможуть відомі поштово-логістичні оператори. Перевізники спеціально відкривають нові види послуг, фактично пропонуючи безмитну доставку товару (плюс його консолідацію і розфасовку). Звісно, тепер із зекономленого можна безболісно віддати перевізникам їхню частку. Ще частина прибутку йде оптимізаторам для легалізації товару.

Експансія закордонних транскордонних продажів негативно впливає не тільки на вітчизняну інтернет-торгівлю. У результаті нездорової конкуренції вона тіснить з ринку традиційний роздріб.

Зрештою, з благословення влади в бюджеті утворюється справжня офшорна дірка. Щодня вона завдає шкоди сумлінному платнику податків, на якому цей бюджет сьогодні заледве, але ще тримається.

“Обережно, двері відчиняються”

Порівняємо для інтересу: у багатьох країнах встановлено досить низький ліміт безмитних покупок. У Бразилії безкоштовно можна ввезти тільки товар на 40-45 дол., в Туреччину – на 25 дол. Це чисто символічна планка. У Канаді, Таїланді, Новій Зеландії – теж невисокі пороги (відповідно 14, 23 і 34 євро). Мито на ввезення будь-яких посилок в Індію складає 35% від їх вартості. У Франції приймають численні закони, спрямовані на захист дрібного роздрібу.

Євросоюз встановив обмеження безмитного ввезення на рівні 22 євро. Хоча продавці з Піднебесної давно і без докорів сумління пишуть на посилках у Європу “21,99 євро”. Це дозволяє доставляти товар, не сплачуючи ні на кордоні, ні з продажів… Вдіяти з цим, на жаль, нічого не можна.

Зате китайська влада не соромиться регулювати електронну торгівлю імпортом. Вони послідовно роблять жорсткішими правила ввезення посилок на свою територію. У країні з’явився перший список імпортних товарів, які мають отримати дозвіл на продаж через платформи транскордонної онлайн-торгівлі. Він містить понад тисячу позицій (найбільше обмеження заторкнули продукти дитячого харчування і косметику).

Рух товарів у Китай підпорядковується чітким правилам. Оподатковується все, що дорожче 50 юанів (7 євро), – за це КНР отримує ввізний ПДВ 13-17% і мито 9,5%. У Пекіні не приховують, що таким чином розраховують врегулювати конкуренцію, підвищити безпеку споживачів і надати поштовх для розвитку вітчизняної індустрії.

На цьому тлі в Україні без мита можна ввезти товар вартістю до 150 євро. Будь ласка, двері відкриті… Нав’язуючи українським підприємцям заздалегідь невигідні умови і не усвідомлюючи цього, влада не захищає вітчизняний ринок, а ставить його під удар. А потім дивується негативним наслідкам в економіці.

Між тим, йдеться не про лобіювання незаконних преференцій і пільг для вітчизняних виробників, а про елементарне створення справедливих умов на ринку.

Подвійні стандарти уряду

Тож, яким чином зрівняти умови в Україні? Не так вже й складно – прибрати норми, що дозволяють ввезення посилок без митного оформлення, і стягувати необхідні платежі з одержувачів товару.

… Але де всі ці пропозиції, чому вони ще не прийняті? Це – питання до влади, яка на словах публічно обіцяє бізнесу золоті гори, насправді – відкладає зобов’язання в довгий ящик.

Так чи інакше, якщо зараз нічого не зробити, ніхто з українських учасників торгівлі не витримає нездорової конкуренції. Транскордонна інтернет-торгівля, до кінця неврегульована в Україні, не тільки боляче вдаряє по економіці. До того, роблячи це в момент, коли суспільству вкрай важливо мобілізувати всі сили.

Проблема нерівності в оподаткуванні вітчизняних і іноземних онлайн-продавців перетворилася не тільки на питання виживання магазинів. Це – вже проблема виживання українського виробника назагал.

Не кажучи про те, що йдеться про мільярдні фінансові потоки, неконтрольовані державою. Україна переживає гостру економічну кризу і гібридну війну, тому відсутність контролю є прямою загрозою для економічної безпеки країни.

Вкотре новий уряд по всіх усюдах публічно запевняє в любові до національного бізнесу. І знову він не поспішає виправляти перекоси падаючої економіки. Часу на саморекламу у нього хоч відбавляй, а до захисту пріоритетів руки не доходять.

Держава традиційно не виконує свої першочергові обов’язки – не створює для підприємців багаторазово обіцяні єдині умови без пільг і преференцій. У кінцевому підсумку нездорова конкуренція обертається проти неї самої.

Джерело: 112